Хрестовоздвиженський монастир

Монастир заснували в 1650 р. на згадку про перемоги гетьмана Богдана Хмельницького разом з козаками Полтавського полку над польським військом під Жовтими водами. Спочатку був зведений дерев'яний комплекс, який спалили татари, а згодом на його місці збудували мурований — в стилі бароко. Розбудовою монастиря займалися відомі в той час полтавчани. Пізніше, під час Північної війни на початку 18 ст. в монастирі навіть був влаштований штаб шведського короля Карла XII. А в кінці століття при монастирі відкрилася Слов'янська семінарія, в якій навчалися Іван Котляревський та батько Миколи Гоголя. Основними в монастирському комплексі є Хрестовоздвиженський собор, дзвіниця Свято-Троїцького храму та храм Симеона Богоприїмця. Серед краси церковних будівель писали картини Шевченко і М'ясоєдов. І саме тут останній створив унікальне полотно, на якому зобразив Шевченка кобзарем, який грає мандрівнику Миколі Гоголю. Цей шедевр М'ясоєдов подарував Полтавському театру. На початку 19 ст на території монастиря відкрили іконописну школу, яку очолив Даниїл Московченко, який написав чудотворну ікону Богоматері “Уповання всіх кінців Землі”.

                                                    Спаська церква

Спаська церква — одна з найстаріших церков в Полтаві, яка збудована в давньоруському стилі. Храм за історичними документами на цьому місці в кінці 17 ст був частиною Преображенської церкви, яка згодом згоріла. Тому на цьому місці на початку 18 ст. була зведена дерев'яна Спаська церква. Вже за рік біля неї захисники Полтавської фортеці дали клятву, що не віддадуть перемоги шведам. Саме в цій церкві служили подячні молебни після Полтавської битви, а неподалікі, де відпочивав Петро I, встановили памятник. За сотню років церква зруйнувалася настільки, що залишилася тільки бокова частина. Аж в 1837 році майбутній імператор Олександр II відкрив благодійний збір коштів на відновлення історичної пам'ятки. Завдяки зібраним 25 тис. рублів сріблом, через 8 років почалося відновлення і роботи по збереженню храму. Для цього над деревяною основою змурували однобанну церкву, а простінок між ними складав до метра. Вже в 19 ст відновили старовинний іконостас і збудували дзвіницю з двома ярусами та ковану огорожу. Храм в той час був місцем зберігання унікальної духовної літератури та ікон, датованих 17 ст. В радянські часи дзвіниця і огорожа були розібрані, а сама церква була закрита до кінця війни. 10 років тому дзвіниця Спаського храму відновлена до первісного вигляду.

Будинок Дворянського і Селянського банку

Будинок Дворянського і Селянського банку — пам'ятка історії та архітектури у Полтаві, що знаходиться на вулиці Соборності, 39. Банк споруджено у 1906—1909 роках інженером С.В. Носовим за проектом київського архітектора О. Кобелєва.Будівля мурована, двоповерхова, Г-подібна у плані. Зразок так званого «руського стилю» — течії стилю модерн, що відзначалася використанням стилізованих форм російської архітектури XVII століття. В оздобленні фасадів застосовані мозаїчні панно, різнокольорові керамічні вставки, скульптура, художній метал.

У 1909 році було створене Полтавське відділення Російського поземельного банку. Очолювалося управляючим. Видавало селянам позики від заклад земельних наділів для придбання землі. Мало право купувати та продавати землі на свій рахунок і продовжувати терміни позики. Підпорядковувалося Петербурзькому селянському поземельному банку

Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»

Держа́вний істо́рико-культу́рний запові́дник «По́ле Полта́вської би́тви» — значний культурний науково-методичний центр з вивчення історії України періоду XVII—XVIII століть в контексті європейської історії.

З 1994 року в музеї діє постійна виставка «Козацька держава». Інтерес до діяльності заповідника проявляють засоби масової інформації України, Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповідник «Поле Полтавської битви» єдиний в Україні входить до ICOMAM (International Committee for Museums of Arms and Military History) — Міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до всесвітнього туристичного маршруту.1909 року з ініціативи викладача історії Полтавського кадетського корпусу Івана Францовича Павловського було відкрито музей на полі Полтавської битви. 1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам'ятників, пов'язаних з Полтавською битвою 1709 р., — оголошено державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» з охоронною зоною історичного поля загальною площею 771,5 га.

                                                   

Полтавський краєзнавчий музей

Полта́вський краєзна́вчий музе́й і́мені Василя́ Криче́вського — краєзнавчий музей у місті Полтава, Полтавська область, Україна. Заснований 1891 року.

Має близько 300 тисяч експонатів. Володіє найбільшим зібранням пам'яток і предметів історії, археології, природознавства, етнографії і культури в місті й області ^[4]. Проводить наукові дослідження з історії Полтавщини.Музей засновано 1891 року за ініціативою професора Василя Докучаєва, який 1890 року запропонував створити у Полтаві природничий музей. На пропозицію В. Докучаєва план музею розробив Михайло Олеховський.

Музей був заснований як Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства ^[5], а його завідувачем обраний Михайло Олеховський.

Основу першої експозиції склали колекції зібрані експедицією професора Докучаєва: зразки ґрунтів — 4 тисяч одиниць; зразки гірських порід — 500 одиниць; гербарій — до 800 аркушів.

Спочатку експозиція музею займала три кімнати флігеля у дворі земства. 1902 року частину експонатів перевезли до спорудженого міською управою будинку Просвітительського товариства ім. М. В. Гоголя ^[6], а 1908 року йому відвели третій поверх у новому будинку губернського земства.

                                                 

Архітектурний ансамбль Полтавської Круглої площі

Ансамбль Круглої площі є одним з найвизначніших архітектурних комплексів України в стилі російського класицизму^[2] і єдиним на пострадянському просторі композиційно завершеним архітектурним ансамблем доби губернського класицизму^[3].

Сучасний ансамбль площі — це відновлений і реставрований у 1945–1969 роках (з певними змінами і доповненнями) архітектурний комплекс зруйнованої під час Другої світової війни колишньої Олександрівської площі середини XIX сторіччя, реалізований за проектом місцевих архітекторів Л. С. Вайнгорта і Д. М. Литвинцева (1944). У відродженому ансамблі втілені характерні риси і прогресивні способи російської та української архітектури і містобудування^[2].

Площа в плані кругла^[4], діаметром 375 метрів (загальна площа близько 10 га), з вісьмома радіусами вулиць, що розходяться^[2].

     
                                                   
                                                             Біла Альтанка

 Оригінальна пам'ятка у формі альтанки з колонадою в місті Полтаві, споруджена вперше в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви; один із символів міста.

Розташована на Соборному майдані, завершує полтавське плато Іванової гори. Звідси відкривається об'ємний краєвид на долину річки Ворскли та частину міста: полтавський Поділ, ворсклянську Леваду.                                                                                                                                                                                                                   Біла альтанка була збудована у 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви на залишках земляних валів колишнього Подільського бастіону Полтавської фортеці. По війні, у 1954 році ідею відновлення пам'ятки втілив своїм проектом головний архітектор повоєнної Полтави Лев Вайнгорт. Офіційно пам'ятник вважався не відтвореним, а створеним подібним до того, що існував у довоєнний час, а відкрили його на честь «300-річчя возз'єднання України з Росією